• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Академічна доброчесність

Стаття 36 проекту Закону присвячена академічній доброчесності.

Академічна

доброчесність — це

сукупність етичних

принципів

та визначених

законом правил,

якими мають керуватися учасники

освітнього процесу під час навчання,

викладання та провадження

наукової (творчої) діяльності з метою

забезпечення довіри до

результатів навчання та/або наукових

(творчих) досягнень.

Дотримання академічної доброчесності педагогічними,

науково-педагогічними та науковими працівниками передбачає:

• посилання на джерела інформації у разі використання ідей, тверджень,
• відомостей;
• дотримання норм законодавства про авторське право;
• надання достовірної інформації про результати досліджень та власну
• педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність;
• контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти.

Дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти

передбачає:

• самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та
• підсумкового контролю результатів навчання (для осіб з
• особливим освітніми потребами ця вимога застосовується з
• урахуванням їх індивідуальних потреб і можливостей);
• посилання на джерела інформації у разі використання ідей, тверджень,
• відомостей;
• дотримання норм законодавства про авторське право;
• надання достовірної інформації про результати власної навчальної
• (наукової, творчої) діяльності.

Порушенням академічної доброчесності вважається:

1. академічний плагіат – оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості), та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства; формою академічного плагіату є самоплагіат, що полягає у відтворенні без посилання на джерело інформації власних раніше опублікованих текстів;
2. фабрикація – фальсифікація результатів досліджень, посилань, або будь-яких інших даних, що стосуються освітнього процесу;
3. обман – надання завідомо неправдивої інформації стосовно власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітньої процесу;
4. списування – використання без відповідного дозволу зовнішніх джерел інформації під час оцінювання результатів навчання;
5. хабарництво – надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна чи послуг матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної вигоди в освітньому процесі.

За порушення академічної доброчесності педагогічні,

науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть

бути притягнені до такої академічної відповідальності:

• відмова у присудженні наукового ступеня чи присвоєнні вченого звання;
• позбавлення присудженого наукового ступеня чи присвоєного вченого
• звання;
• позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів
• чи займати визначені законом посади.

За порушення академічної доброчесності здобувачі освіти можуть

бути притягнені до такої академічної відповідальності:

• повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо);
• повторне проходження навчального курсу;
• відрахування із закладу освіти (крім осіб, що здобувають загальну
• середню освіту).

За порушення принципів академічної доброчесності визначених

у статті 36 пропонується запровадити академічну відповідальність.

На думку Головного науково-експертного управління Верховної

Ради України, запропоноване у частині 5, 6, 7 статті 36 проекту

поняття академічної відповідальності є некоректним. Адже,

Основний Закон держави чітко визначив види юридичної

відповідальності, до яких належать - цивільно-правова,

кримінальна, адміністративна та дисциплінарна відповідальності,

згідно з пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України.

Крім того, за змістом положень статті 36 проекту,

академічна відповідальність по суті є адміністративною

відповідальністю, яка за наявністю достатніх підстав,

повинна накладатись відповідним органом виконавчої влади

у сфері освіти і науки. Приміром, згідно з Постановою Кабінету

Міністрів України № 567 від 24 липня 2013 року «Про

порядок присудження наукових ступенів», центральний орган

виконавчої влади у сфері освіти і науки, може позбавляти осіб,

яким присуджено наукові ступені, цих ступенів на підставі

рішень спеціалізованих вчених рад, де проводився захист дисертацій.

Експерти Головного науково-експертного управління

Верховної Ради України вважають, що безпосередні підстави,

види підстав, порядок притягнення до відповідальності

та накладання стягнень за певні правопорушення у галузі освіти

не є предметом правого регулювання означеного Закону.

Крім того, експерти звертають увагу на термінологічну

неузгодженість положень статті 36 проекту з чинним

законодавством. Зокрема, запропоноване пунктом 5

частини 4 статті 36 визначення «хабарництво» відсутнє

у чинному законодавстві та замінено на поняття «отримання

неправомірної вигоди», закріпленого в статті 364

Кримінального кодексу України. Так само, запропоноване

у пункті 1 частини 4 статті 36 поняття академічного плагіату,

потребує узгодженості з визначенням терміну плагіат,

закріпленого у пункті в) частини 1 статті 50 Закону України

«Про авторське право і суміжні права».

Коментарi